Галичина.Інфо

Галичина - навіки?

коротка замітка...

Коли я був малим, ще були живі дві мої прабабці - Корнелія та Маґда. І вони обоє не раз говорили, що порівнявши життя за австрійської влади, ЗУНР, польської, радянської, німецької, знову радянської та потім української, за австрійської таки жити було краще...

А я народився вже за совєтів, себто — Радянського Союзу... Тоді були реформи Горбачова, які називають “перестройка”... Побудова комунізму досягла свого апогею — товари були дешеві (славнозвісна ковбаса по два двадцять), але їх можна було купити тільки за талонами і то після вистоювання черги з ночі... Ось таке “світле майбутнє”...

То був час, коли моя бабця Софія розказувала мені казки про славних козаків, про гетьманів та про Велику Україну... Я ріс патріотом України, щиро вірячи, що в майбутньому зможу стати гетьманом, аби повести нарід до добробуту. Але...

Я пішов вчитися в міську школу. Моя мова для оточення була неправильною, сільською. Я наївно вірив словам вчительки. Але я читав... Я читав про князів галицьких, які кинули виклик Києву, я читав про “ворохобних бояр”, які не корилися завойовникам зі Сходу — русичам, отруюючи волинських та київських князів...
І думалося мені, тоді ще малому, чому так було? Чому ці князі та бояри повставали проти начебто своїх... І я читав далі...
І взнав, що в 993 році нової ери Володимир Святославович, каган київський, кров'ю завоював Галичину (тодішню Білу Хорватію), взнав, що пізніше князі київської та волинської династій зробили етноцид галичан... І тоді я зрозумів, чому навіть в самій Галичині не вивчають історії Галичини, я зрозумів, чому галичанам нав'язується любов до далеких козаків, але мало в пошані є рідні опришки, зрозумів, чому центральна влада не виділяє грошей на дослідження могутніх галицьких середньовічних городищ Галича, Стільська, Звенигорода та інших...
Я повернувся лицем до свого обманутого віками народу... до збідованого віками народу... Бо досить вже обману...

Нав'язані ідеології, обман, за який помирали наші предки в різних одностроях... Згадується, як значна частина населення західних областей України під дією майже столітньої аґітації українофілів прагнули здобути УССД - Українську Самостійну Соборну Державу... від Сяну до Дону... і ніхто не питав, чи хоче все населення цих територій жити під одним чоботом/булавою/владою...
І от прийшла незалежність... В 2010 році частина країни вибрала такий шлях розвитку... Вітаю, громадяни... Ви живете в єдиній, соборній, самостійній Україні із твердим лідером та одностайною парламентською більшістю... Цього ж всі прагнули - тверда рука, єдність... Мрії збуваються, чи не так?...

А частина інтеліґенції з Галичини ниє, що то не їхня держава, не їхня влада... Хтось говорить про ностальгію за Австрією, за якої галичани мали свої партії, свій багатий бізнес (який знищили москалі в 1939), хтось просто ниє через невідповідність влади та її ідеології, її курсу місцевим побажанням... І виникає питання: “панове інтеліґенти, якщо Україна вже більше двадцяти (!) років обирає курс, інакший від ваших мрій, то ви впевнені, що це та країна, в межах якої ви зможете втілити ці мрії? Може б то нарешті створити країну, в якій ці мрії таки здійсняться?”...
Це так, питання... Можливо, риторичне...

Коли я пишу цю статтю, пахне черговими виборами. Знов буде політичний цирк, таїнство обману... А я проектую свій погляд з минулого, ознаменованого репресіями (етноцид в Середньовіччі, польські пацифікації, “золотий вересень” 1939, коли за півтора роки було знищено майже кожного десятого галичанина, голод 1946-47 років та інше) та обманами (міф руської єдності, міф про “україну” з великого “У”, міф про український націоналізм галичан тощо), через теперішнє, ознаменоване соціоцидом (навмисне створення таких соціально-економічних умов в багатій природніми ресурсами території Галичини, що більшість галичан виїжджає на заробітки чи проживання закордон, або ж просто вимирає), у майбутнє... Мені мороз іде по шкірі...

Але я бачу, як цей народ вже тисячу років тримається своєї території, тримається своєї мови (навіть у стані суржика галицько-українського) і хочеться вірити, що остання битва ще не пройшла...

По Збруч!
І най шлєк наглий трафит наших ворогів!...

_ _ _
24 жовтня 2010
Борис Явір Іскра
уривок роману “На згарищі...”

Рекомендовано до перегляду:

» » » Галичина - навіки?

Цей день в історії.
23 вересня:

1872 — народилася Соломія Крушельницька, Галицька оперна співачка.

1919 - після того, як 22 вересня був перехоплений по радіо наказ Денікіна про наступ проти української армії, в Кам’янець–Подільському відбулось спільне засідання Директорії та урядів УНР та ЗОУНР, на якому ухвалено негайно почати воєнні дії проти армії Денікіна, звернутись до народу України з декларацією, у якій зазначити необхідність повного об’єднання всіх українських національних сил для рішучої боротьби проти окупації білими військами території України.

1988 - в Оттаві, в національній бібліотеці, відкрито фотоекспозицію “Історичні та архітектурні пам’ятки країни” і виставку декоративно-прикладного мистецтва УРСР, які була приурочена до 1000-річчя запровадження християнства на Русі.
  • dle шаблоны бесплатно
  • ,
  • Игры для Андройд
  • Усі права застережено.
    Передруки без зворотнього посилання заборонено.
    galychyna.info © 2010-2014