Галичина.Інфо

Дещо про красне письменство по той бік Збруча

Дещо про красне письменство по той бік Збруча В 1991 з імперського падла народилася буржуазно-демократична псевдоукраїнська республіка - фактично мутація УРСР. На це не має ради, але ворожі пальці на українському горлі послабшали. Неоліберали, родом із колишніх комсомольців та бандитів плювати хотіли на письмаків (мовляв лохі-ботани) - і література розквітла гучно і буйно між Доном та Сяном.
Вперще за останні майже 200 років українських літпрацівників перестали розстрілювати та/або відправляти в ознайомчі тури пермськими політзонами. І це не може тішити.

Звісно ж, особливо цікаво було спостерігати за тим як відбувається літературний процес в колишньому коронному краї славних Габсбургів, мешканців якого я не дуже то й люблю, але маю бути об"єктивним - до письменства ця публіка здатна. Здатних до терроризму та герілій винищило радянське МГБ в середині минулого століття. Літературно обдаровані "как-то проскочили"(с), дякувати Богу.

Я можу бути надсуб"єктивним, але нехай об"єктивність пливе за водою. На мою думку серед зазбручанського літбестіарію в річищі Великого Стилю рухаються наступні персонажі:
1. Остап Сливинський. Поет. Належить до ліберального клану (андруховоч, могилянко,часопис "Критика", толерастія, полонофільство,etc). Втім ця належність не заважає писати Сливинському геніальні вірши. Без перебільшення. Присутній вплив Тракля, трохи меньше Целана. Фактично - це поезія правдивого погранииччя світів, яким і є Галичина. Поезія "останньої ночі миру" (с), що, також, звичаеве для цього краю.
2. Галина Пагутяк. Прозаїк. Майстер "магічного реалізму". Стиль трохи суховатий, але меньше з тим - її рідне містечко Урож вже конкурує з Макондо та Диканькою. Якийсь дотепник назвав її "Маркесом у спидниці". Це - перебільшення. Маркес не настільки загострено спpиймає довколишній світ. у 2010 вона отримала Шевченківську премію - вже з рук янковича у вже спаплюженому музеї в Каневі.
3. Тарас Прохасько. Прозаїк. Його дзуйхіцу нагадують "Веседу науку" Ніцше. Ботанік за освітою. В його творах невидомо присутня українська Консервативна Революція - не в закликах і не в маніфестах, а у самому світосприйнятті. Перечитайте "Порт Франківськ" аби переконатися в цьому. Найцікавіше, що сам добродій Прохасько навряд чи знає, що таке Консервативна Революція.
4. Галина Петросаняк. Пише вірши. Ніколи не вірив в андруховичев міф про благостну Галичину під австріяками, але коли читаєш вірші Петросаняк - про скульпури звірів на фронтонах станиславських будинків, які оживають вночі - мимоволі здається що це написано в Австро-Угорщині за декілька днів жо сараєвської стрілянини.
5. Це-все.

Рекомендовано до перегляду:

» » » Дещо про красне письменство по той бік Збруча

Цей день в історії.
25 вересня:

1914 — бойове хрещення загону Українських Січових Стрільців Семенюка біля Сяноку.

1921 - член Української військової організації С. Федак у Львові зробив замах на життя голови уряду Польщі Ю. Пілсудського.

1939 - у Львові керівництво УНДО офіційно припинило діяльність партії. Напередодні подібні рішення ухвалили політичні проводи Української соціал-демократичної партії і Української соціалістично-радякальної партії.
  • dle шаблоны бесплатно
  • ,
  • Игры для Андройд
  • Усі права застережено.
    Передруки без зворотнього посилання заборонено.
    galychyna.info © 2010-2014