Галичина.Інфо

Геральдика розкриває таємниці

Геральдика розкриває таємниці В геральдиці немає випадкових символів. Кожна деталь родинного герба, годла професійних об’єднань, організацій, міст і держав має значення. Багато елементів не можна було "домальовувати" за власним бажанням, адже вони означали привілеї, нагороди, тобто те чим міг гордитися рід чи громада міста. З бігом часу герби видозмінюються, збагачувалися новими деталями. В такий спосіб геральдичні символи можуть розказати довгу та цікаву історію, що закодована в образах, деколи фантастичних, але майже завжди незрозумілих пересічним людям.

Свою довгу і незвичайну історію має й герб Львова. Скільки б разів він не змінювався, його ключовою постаттю завжди залишався лев – символ нашого міста. Хоча в цьому Львів не унікальний, адже лев, на ряду з орлом – найпопулярніші тварини геральдики. Різноманітні леви: стоячі, ходячі, крокуючі, лежачі, сидячі можна зустріти на гербах Англії та Чехії, провінції Анжу та Нормандії, на емблемах Пежо та страхової групи Граве. З 1949 року синій лев на тлі золотистої Західної стіни Храму став символом Єрусалиму.

Дослідники не можуть дійти єдиної думки звідки потрапив благородний звір звідкіля потрапив благородний звір на емблему Львова. Можливо це цар звірів, можливо символ князя Лева, а можливо уособлення древнього поганського божества, котрому поклонялися на наших землях в давні часи, задовго до приходу християнства з Великої Моравії. Щоб там не було, жоден інший звір не мігби символізувати собою місто, котре називається Львів, адже леви вже у його назві – місто Львів. За сучасними правилами української мови правильніше було б Левів, але топоніми не міняються так швидко, як мова.

Спершу лев, символізуючи Львівську землю, дряпався на скелю. "Переїхавши" на постійне проживання до міста цар звірів обзавівся й міською атрибутикою – тепер він споглядав з міської брами з трьома вежами міцно стоячи на двох задніх лапах з достойною осанкою громадянина міста. Міське повітря робить вільним – казали в середньовіччя. Так і львівський лев вивільнився від звірячої звички ходити на чотирьох.

Офіційне надання Львову вищеописаного герба відбулося 1526 року з рук короля Зигмунта І. Однак зображення має давнішу історію, котра сягає часів князя Лева і короля Казимира Великого, котрий в середині 14 століття віддідичив місто від від останнього суверенного князя Болеслава Юрія ІІ. Король провадив активну будівельну політику і, як казали, "застав край дерев’яним, а залишив мурованим". Казимир будував культові споруди, фортеці та міські укріплення, зокрема й львівські. Так й могла з’явитися мурована брама з трьома вежами, подібну до якої бачимо й на емблемах інших тогочасних міст – Кракова, Вроцлава, Пьотркова, Сокалю.

Зауважу, що початковий мур був не жовтим, як зараз і не "якимсь рожевим" ( як окреслювали його деякі заполітизовані спеціалісти 90-их), а червоним червоним. Цей колір не лише відображав правдивий вигляд цегли, але й символізував любов будівничих до міста і його мешканців. Адже тоді будівельні роботи не розглядалися, як легкий засіб наживитися на громаді.

В 1586 році герб був збагачений зображенням трьох пагорбів (monte Vaticano), що символізували Ватикан і були вкладені в лапу лева. Над пагорбами світилася срібна восьмикутна зірка. Таку окрасу Львову надав Папа Сикст V, як особливу відзнаку за дотримання християнських цінностей. Аналогічне зображення пагорбів і зірки містилося на гербі самого Понтифіка.

З часом герб увінчала корона. Її поява не була випадковою, адже віддавна Львів тішився непересічним положенням. Ще з середньовіч Львову було надане магдебурзьке право, Львів був "королівським містом" – непідвладним місцевим магнатам. В 1658 році, за королювання Яна Казимира, відбулася нобілітація міста ( від латинського nobeli – знатний, шляхетний) – прирівняння усіх громадян міста до шляхецького стану. Саме ж місто стає на ряду з Краковом та Вільно називатися столичним. В XIX та на початку XX ст. Львів – столиця найбільшого коронного краю Австро-Угорської імперії – Королівства Галіції та Лодомерії з намісником в "білому домі" на вул. Панській ( нинішня ЛОДА), сеймом ( головний корпус університету), лічними урядовими установами, що управляли обширними просторами від Сілезії до України. В документах, на печатках, газетних сторінках Львів іменувався не інакше, як Столичним Королівським містом. Не якимсь там провінційним "княжим градом",як дехто називає зараз.

Вже згадуваного 1658 року Папа Александр VІІ надав Львову, як єдиному крупному місту Речі Посполитої, що не покорилося протестантському претенденту на престол королю Швеції Карлу X Густаву, право слугуватися завидним девізом "Semper fidelis" – з латини "завжди вірний". Ці два слова й написані на двох стрічках по обидві сторони гербового щита. Сьогодні цим "львівським" гаслом користуються морська піхота США, Сили спеціального призначення "Швейцарські гренадери", англійське місто Ексетер тощо.

Окрім офіційного титулу та девізу Львів, як і більшість європейських міст, мав й свій прапор – червоно-синій. Тому і стрічки з гаслом "Semper fidelis" мають відповідні кольори. Львівські барви майоріли над ратушею аж до 1990 року, однак символізували вони за комуністичних часів не Львів, а Українську радянську соціалістичну республіку.

Найпізнішим з елементів герба з’явився орден військової доблесті – Virtuti Militari, наданий місту по завершенню Першої світової. Його можемо бачити під щитом. Запроваджений ще у XVIII ст. королем Станіславом Августом Понятовським орден служив для нагородження військових. Львів став першим першим містом, котре отримало Virtuti Militari, ставши чимсь на кшталт радянських міст-героїв. Невдовзі був оцінений і героїзм французького Вердену.

Усі ці елементи були втрачені, викинуті з офіційного герба після встановлення комуністичного режиму. Не повернувся Львів до традицій і в незалежній Україні, натомість було спаскуджене й те що ще лишалося недоткненим – лев , що крокував гордою ходою. Певно від сильного удару в спину він звалився на чотири лапи, перевтілившись з "громадянина міста" в звичайнісінького звіра. Однак, думаю, що й тепер на коліна поставити себе він нікому не дозволить.

23.02.11 © Віто Надашкевич

Рекомендовано до перегляду:

» » » Геральдика розкриває таємниці

топ

    Цей день в історії.
    24 січня:

    Сьогодні немає свят та памятних дат.
  • dle шаблоны бесплатно
  • ,
  • Игры для Андройд
  • Усі права застережено.
    Передруки без зворотнього посилання заборонено.
    galychyna.info © 2010-2014