Зміни відбуваються лише за наявности носіїв потенцій. Як не може дати потомство у природній спосіб кастрат, як мрець не сміє коррелювати почуття до ще живих, - подібно й нації й народи що померли - втрачають своє природнє право, тім числі - на самовизначення і автономну будучність. Чи є такими кастрованими й безправними мерцями Галичани? Ніхто крім Галичан цього не знає...

Нагадаймо, - 18 липня 1919 року (з відходом УГА за Збруч) Галичина була інкорпорована Польщею. Останній легітимний уряд (екзильний уряд ЗУНР) скінчив безславно своє існування 15 березня 1923 року. День перед тим Рада Послів держав Антанти (мотивуючись геополітичною доцільністю власних інтересів) визнала фактичні кордони Польщі на Сході з умовою надання автономії для Східної Галичини. Місцевий референдум щодо майбутнього статусу Галичини планувалося провести в 1943-ім році.

З початком Другої Світової, після вторгнення Німеччини в Польщу, 17 вересня 1939 року (на підставі “пакту Молотова-Ріббентропа”) Червона Армія вдерлася з-за східнього кордону тодішньої Польщі. В результаті вторгнення УРСР анексувала Східну Галичину. По тім - “совіти” розпочали масові репресії відносно Галичан. У 1945-му і 1951-му роках УРСР було укладено договори з Польщею які змінювали західний кордон Галичини, - радянський уряд віддав Польщі Лемківщину, Надсяння та західну частину Белзщини (так зване “Закерзоння”).

1991 року, в результаті розпаду СРСР, УРСР проголосила незалежність і змінила назву держави на “Україна”. Будучи правонаступницею УРСР, Україна залишила незмінним статус окупованих Галицьких земель. То ж, на сьогодні, Галичина залишається анексованою Україною!

Нагадаймо, що анексія — це насильницьке захоплення території іншої держави або народу і включення її до свого складу. За міжнародним правом, - це один з видів агресії і спричиняє міжнародно-правову відповідальність. Чому ж дотепер Україна уникає цієї відповідальності? Чи хто може позбавити Галичан права адекватної відповіді на анексію? Ніхто крім Галичан цього не знає, якщо, звичайно, хтось з Галичан залишився живим і не зотлів, розтративши потенції свої на розбудову малоросійської держави...

Чи можливі які-небудь зміни в Новому 2013-му Році? Хто дасть відповідь на це питання?.. Чи ті кому на це належить відповісти, хто з новорічного похмілля повернуться до свідомости, разом з поверховими нашаруваннями скинуть оманливість реалій й зазирнуть, як в дзеркало, у день прийдешній? А чи й далі стабільність загнивання переважить?..

Та хоч як би не було, й не буде, - прийміть найщиріші віншування, - "З Новим Роком! Усім хто вже помер та ще жиє. А також тим, у чиїх грудях ще б'ється серце, і доносить до мізків живильний кисень!"

Автор: Iaroslav Monastyrskyi
Джерело: galychyna.info
Категорії: Галичина / поспільство

версія для друку