Iaroslav Monastyrskyi 29-09-2014, 12:42

Відторгнення Галичини

Відразу ж мушу застерегти, що даний текст буде позбавлений світоглядних, ментальних, етнічних, національних, релігійних детермінант і має на меті лише констатувати факт ідіократії адміністрацій відповідальних за організацію управлінської (державної, дозвільної та корпоративної) діяльності в Галичині в останні три чверті віку...

Цей день в історії.
15 липня:

1410 — відбулася Грюнвальдська битва між військами Тевтонського ордену та об\'єднаними військами Королівства Польського і Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського.

1919 - розпочався перехід урядових структур ЗУНР, галицьких біженців та Галицької армії через р. Збруч. УГА нараховувала 12 піших і одну кінну бригади чисельністю біля 50 тис. вояків, на озброєнні яких знаходилось 603 кулемети і 187 гармат. Разом з тиловими частинами Галицьке військо складало близько 85 тис.

1920 - польський уряд ухвалив ряд постанов “Про проведення земельної реформи в Західній Україні”, згідно з якими земельна реформа проводилася шляхом парцеляції, тобто поділу великих поміщицьких маєтків на невеликі ділянки (парцели) і продажу їх селянам та осадництва, що передбачало утворення окремих садиб (осад). При цьому землею наділялося першочергово польське населення, щоб збільшити його питому вагу в краї.

1920 - нота уряду ЗУНР до Найвищої Ради Антанти, в якій закликалося визнати державну самостійність Східної Галичини. З цього моменту екзильний уряд на чолі з Є. Петрушевичем повернувся до старої назви “Західно-Українська Народна Республіка”. Концепція державної самостійності Східної Галичини була схвалена трудовою (УНТП), радикальною (УРП) та християнсько-суспільною (УХСП) партіями.