Галичина.Інфо

За упокій по Україні

За упокій по Україні Насилля і страх, шантаж і патос — ото й увесь інструментарій теперішньої влади в Україні. Це — все що залишилось, — решта розсіяно за вітром. Ніц людського, нічого від Бога. Винуватих шукати марно, — їх число обраховується десятками мільйонів, — це абсолютна більшість українських громадян, — усі хто обирав собі паханів, а також усі ті, що боролись за ротацію паханів їхніх на своїх.

За давнім гебрейським звичаєм — годилося б посіяти голову попелом, тим більше, що й попелу не бракне — азійський суховій зі східних степів навіва 'го вдосталь. Вітер приносить з собої млосний аромат запеклих решток людського мнєса і кісток, гойкання диких азіатів, запах перегару і поту...

Сп'янілі від тих ароматів, необандеровці вагітніють нетерпимістю і людиноненавістю і, за командою вбивць в законі, вбивають, примушують до вбивства, вгризаються в горло усім не таврованим штамом тієї холєри.

Ампутація лугандону вже не допоможе, — метастази поширились на весь організм, — варіантів не залишилось, — лише автаназія.
Одних призивають на фронт, инших — саджають за ґрати, решта — повинні мовчати, — усі, хто їм винин, усі, хто розділили гріх — повинні мовчати. А я їм не винен, тож можу сказати. Ви згрішили, - і неминуча відплата!

Ні, — кров не волає про помсту до неба, — кров запеклася, зсохлась, випріла вся, зашкарубіла і посіялась попелом за вітром. Той попіл в очах і на язиках. Він пече, обпікає, дурманить рештки розуму.

Нестерпний сморід вита над Україною. Від України тхне. При згадці про Україну хочеться вмити руки. Україна трансформувалась в клон Московії. Обидві не заслуговують на буття в цьому світі, — тому вони і сконають.

Членство в силових структурах пахана минувшого, в моїх очах, завжди було смертним гріхом. Жодної різниці з паханатом теперішнім — не роблю. Певен, усі — від президента і прем'єр-міністра до останнього голови адміністрації на районі та військогового комісара отримають своє. Власне, вони вже черпають ложкою осуд посполитих і прокльони; немаю жодного сумніву — невдовзі черпатимуть черпаком. Я не Добрий Господь, не святий і не клірик, я грішний, і вмію не прощати. Хай же кожен отримає справедливу заплату за свої гріхи. І ці, — те що їм належить, — насильницьку мученицьку смерть і злу память по смерти.

Насилля і страх, шантаж і патос, глупство і гріх, — ото й усе що залишилось від України...

Я щасливий з того, що мої пращури не були козаками, бандерівцями, українцями. І мені щиро дуже шкода тих Людей в яких з цим не склалось.
Люди добрі, вмивайте руки, — полиште мерців. Живіть. Полиште мерців на смерть. Живіть для себе і инших. Заради дітей і доброї памяти, по совісти, без вбивств і осуду инших, відмінних від вас. І буде вам добре. А ні — то сконаєте разом з ними і тією республікою до холєри!

Прощай, мачухо моя Україно! Перевертайся в гробі, і хай земля буде тобі важчою за єгипетські піраміди. І жоден святий нехай не згадає тебе в молитвах своїх, ані в прийдешньому царстві одвічного Бога. Спочивай разом з дочкою і сестрицею своєю Московією в тому місці пекла котре Денте побоявся описати. Ото й весь мій тобі заупокій. Амінь.

Рекомендовано до перегляду:

» » За упокій по Україні

Цей день в історії.
25 червня:

Сьогодні немає свят та памятних дат.
  • dle шаблоны бесплатно
  • ,
  • Игры для Андройд
  • Усі права застережено.
    Передруки без зворотнього посилання заборонено.
    galychyna.info © 2010-2014